В кiнцi греблi шумлять верби В кiнцi греблi шумлять верби, що я насадила... Нема того козаченька, що я полюбила. Ой, немає козаченька,- поїхав за Десну; Рости, рости, дiвчинонько, на другую весну! Росла, росла дiвчинонька та на порi стала; Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. Ой, не плачте, карi очi,- така ваша доля: Полюбила козаченька, при мiсяцю стоя! Зелененькi огiрочки, жовтенькi цвiточки... Нема мого миленького, плачуть карi очки!